Ікона «Богоматір Іверська»

Ікона «Богоматір Іверська»

1860 рік

Дерево, дві торцеві шпонки, оклад срібло 84 проби, левкас, позолота, емалі

Розмір: 18 х 14,5 см

Ікона «Богоматір Іверська»

Iveron Icon of the Mother of God

Ікона Богородиці з Немовлям Ісус Христос, середина XIX століття (1860-ті роки), є визначним зразком православного іконопису з дорогоцінним ювелірним оздобленням.

Образ виконаний у техніці олійного живопису на дерев’яній основі з двома торцевими шпонками, вкритій білим левкасом, у традиції академічного стилю. Ікона повністю закрита срібним карбованим і позолоченим окладом високохудожньої роботи та  зображує Богородицю з Немовлям на лівій руці. Діва Марія схиляє голову до Сина і простягає до Нього руку в жесті моління; її образ сповнений зворушливого смутку та глибокого материнського почуття. Немовля Христос звернений до Богородиці, у лівій руці тримає сувій як символ спасительного вчення, правою — благословляє світ. Лик Спасителя поєднує дитячу безпосередність із духовною мудрістю та внутрішньою силою.

Оклад має гладке тло та рельєфні поля, декоровані рослинним карбованим орнаментом, який повторюється також на одязі. Німби накладні, променисті. У верхній частині розміщені емалеві вставки з грецькими літерами «МР ΘΥ» («Мати Божа»).

На торцях і німбі збережені клейма: «Н.Л/1860» — пробірний майстер Микола Лукич Дубровін (†1862); «Ф.Т.» — майстер срібної справи Федір Тимофєєв, відомий виготовленням риз для ікон у середині XIX століття; «84» — проба срібла 875; а також державне клеймо у вигляді зображення святого Георгій Переможець на коні, що вражає дракона, з датою 1860 року. Походження пов’язується з майстернями ювелірного та іконописного мистецтва Російської імперії середини XIX століття Санкт-Петербург.

Іконографічний тип належить до поширеної традиції зображення Богородиці Одигітрії з Немовлям Христом, що походить від давнього візантійського прототипу та широко шанується у православному світі як чудотворний образ заступництва і милосердя.

Ікона створена майстрами високого рівня, які поєднали іконописну традицію з ювелірною технікою карбування та емалювання. Вона є характерним зразком мистецтва 1860-х років, де духовний зміст органічно поєднується з вишуканою декоративністю.

Пам’ятка має значну художню, історико-культурну та музейну цінність. Як сакральний образ, вона зберігає своє молитовне значення та може сприйматися як духовний центр інтер’єру, надаючи йому відчуття традиції, спокою та сакральної присутності.